Корінебакагар

Диференційне середовище, яке використовують для виділення коринебактерій дифтерії. Для стимулювання росту коринебактерій необхідні компоненти крові або кровозамінники. Для інгібування росту супутньої мікрофлори до середовища додається розчин телуриту калію. Також коринебактерії, що ростуть на телуритовмісних середовищах, відновлюють металевий телур із телуриту калію, що забарвлює колонії у чорній колір. Біовари коринебактерій розрізняють за формою колоній:

• Corynebacterium diphtheriae gravis – темно-сірих круглих дещо сплющених колоній, діаметром 2 – 3 мм. Під мікроскопом (25х) колонії із злегка нерівними краями та складчастою поверхнею (тип «маргаритки).
• Corynebacterium diphtheriae mitis – темно-сірих круглих випуклих блискучих колоній з рівними краями, діаметром 1,5 – 3мм.
• Corynebacterium xerosis - темно-сірих круглих випуклих блискучих колоній з рівними краями, діаметром 1,2 – 2мм.
• Corynebacterium ulcerans - темно-сірих круглих випуклих блискучих колоній з рівними краями, діаметром 0,5 – 1,5мм із серебристим вінчиком.

Основа агару Байєрд-Паркера

Даний агар застосовують для виділення та кількісного підрахунку стафілококів. До складу середовища входить розчин телуриту калію та літію хлорид, які є інгібіторами росту супутньої мікрофлори. Також стафілокок відновлює телур із телуриту калію, що забарвлює його колонії у чорний колір. Гліцин та піруват натрію симулюють ріст стафілококів. До готового середовища додається суспензія яєчного жовтка, що дає змогу перевірити лецитиназну активність у стафілококів.

Бульйон для декарбоксилації амінокислот

Даний бульйон виготовляється у 4 варіаціях: з лізином, з орнітином, з аргініном та контрольний бульйон без амінокислоти. Бульйони використовують для диференціації мікроорганізмів, за здатністю декарбоксилювати ту чи іншу амінокислоту.

Індикатором середовища є бромкрезоловий пурпуровий, який змінює свій колір від фіолетового (рН вище 6,8) до жовтого (рН нижче 5,2). У склад середовища входить глюкоза, після її ферментації утровюються кислі продукти, за рахунок яких середовище набуває жовтого кольору. Після вуглеводу, починається декарбоксилація амінокислоти, в результаті утворюються лужні продукти, які підвищують рівень рН і змінюють забарвлення середовища на фіолетовий- це свідчить про позитивну реакцію на декарбоксилювання. Якщо середовище залишається жовтим, значить мікроорганізм не декарбоксилює амінукислоту, що входить до складу середовища.

Таблиця №1. З лізином

Таблиця №2. З орнітином

Таблиця №3. З аргініном

Таблиця №4. Контрольний